Профілактика конфліктних ситуацій у школі

 

Більшу частину свого життя дитина проводить у школі. Тут вона не лише здобуває основи знань, а й спілкується та взаємодіє з однокласниками і вчителями. І одним з основних чинників, що впливають на ставлення до навчання, є психологічна атмосфера у класі та школі. Якщо дитина відчуває увагу до себе з боку вчителів, зацікавленість до своїх успіхів, доброзичливість, то з радістю іде до школи приділяє навчанню багато аги, що позначається на результатах навчальної діяльності. В іншому випадку у дитини формується байдуже , а й іноді й негативне ставлення до школи.

Взаєморозуміння й відкритість – основа рівноправних ,безконфліктних стосунків.

Конфлікти супроводжуються непорозумінням, образами, зруйнованими взаєминами, стресами та ін.. А особливо прикро те, що конфлікти виникають найчастіше через дрібниці, через наше невміння спілкуватися, небажання зважати на потреби інших людей.Конфлікти у школі не сприяють успішному навчально – виховному процесу.І чим менше конфліктів , тим краще розуміють одне одного учні та вчителі, тим теплішими й довірливішими є їхні стосунки.Конфлікти спричиняють люди. Тому перш ніж говорити про правила уникнення і виходу з конфліктної ситуації, варто з ясувати погляди людини на її місце і роль у навколишньому середовищеУ межах навчально- виховного процесу предметом посиленої уваги залишаються поведінкові конфлікти:- невиконання домашнього завдання;- порушення дисципліни;- неготовність виправити власну помилку;- емоційно – особисте зіткнення педагога і вихованця.Інакше кажучи, у сучасній школі конфлікти стали звичайною справою. Сама структура побудови сучасної масової школи за принципом супідрядності і протиставлення ( тобто « вчитель – учень», « старший – молодший», «сильний – слабкий», « встигаючий – не встигаючий») стимулює дитячу конфліктність. Крім того, учні «несуть» у школу у трансформованому вигляді всі соціальні суперечності нашого суспільства, які в свою чергу породжують жорстокість, хамство, озлобленість у групових та міжособистісних стосунках школярів. Тому у конфліктній ситуації треба по можливості дотримуватися наступних правил:

Шість кроків виходу із конфліктної ситуації:

Крок 1. « Опануй себе» Дихай глибоко,полічи до десяти.
Крок 2. « Заспокой опонента» Я не хочу сваритися через це. Запропонуй обговорити ситуацію.
Крок 3. Активно слухай. Дивись йому в очі і кажи « Так», « Я розумію.» Не перебивай.
Крок 4. Поводься асертивно (гідно, упевнено).Розкажи, що ти думаєш і відчуваєш. Стій прямо, і говори спокійно.
Крок 5. Висловлюй повагу. Поважай гідність опонента. Не намагайся критикувати й перевиховувати його. Обговорюй проблему, а не людину.
Крок 6. Розв язуй проблему. Запропонуй змінити позицію « Я проти тебе» на позицію « Ми разом проти проблеми»Запропонуй свій варіант рішення проблеми. Запитай опонента, які він має пропозиції. Оберіть те, що вам підходить.Домовтеся виконувати це рішення певний час, а потім повернутися до розмови і з ясувати, чи ви ним задоволені.
Отже, вчитель для вирішення конфліктної ситуації повинен спрямувати свою активність на краще розуміння співрозмовника. У конфліктній ситуації вчитель мусить бачити проблему з обох сторін, оскільки попередження та вирішення конфліктних ситуацій значною мірою залежить від педагогічної майстерності.

Пам'ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій:

- Конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій – необхідний елемент професійної педагогічної підготовки вчителів.
- Будь які негуманні дії вчителя викликають протидію.
- Якщо учень кинув виклик учителеві, отже має всі підстави.
- Кожна конфліктна ситуація – гострий сигнал про неблагополуччя розвитку дитини, або цілого колективу.
- Доречніше проаналізувати перші симптоми неблагополуччя, ніж розпочати це після серйозних проявів конфлікту.
- Позитивні знахідки в роботі найчастіше здобуваються, промахи пам’ятаються тривалий час, іноді все життя.

Для виявлення найтиповіших конфліктних ситуацій, а найголовніше – роз'в язання цих ситуацій важливим є співпраця класного керівника, психолога, батьків та учнів. За будь якого варіанта розвитку конфлікту завданням педагога буде перетворити протидію сторін на взаємодію.

 

 

Схема складання психолого-педагогічної характеристики особистості

І. Загальні дані

1.     Прізвище, ім'я.

2.     Вік.

3.     Клас.

4.     Фізичний розвиток.

5.     Стан здоров'я.

6.    Умови проживання.
II. Навчальна діяльність

1.     Рівень успішності (однаково чи неоднаково встигає учень з різних" предметів).

2.     Рівень розвитку мовлення (запас   слів, емоційність мовлення, вміння висловлювати власну думку).

3.     Рівень загального інтелектуаль­ного розвитку (світогляд, начи­таність).     

4.     Здатність до навчання:        

ü особливості уваги (ступінь розвитку довільної уваги, її зосере­дженість, здатність до розподілу
уваги);

ü рівень усвідомлення вивченого  матеріалу, швидкість мислення;

ü індивідуальні особливості пам'яті  (швидкість, міцність запам'ято­вування, легкість відтворення);

ü розвиток мислення (здатність розрізняти істотні та другорядні ознаки предметів та явищ, рівень засвоєння загальних та абстракт­них понять);

ü рівень розвитку уяви.

5.     Старанність у навчальній роботі.

6.     Інтерес до занять і ставлення до навчання (сприйняття заохочу­вання чи покарання з боку вчи­телів, батьків, основний мотив навчальної діяльності).

7.     Вміння вчитися (дотримання ре­жиму дня, організованість, вміння самостійно працювати з книгою, контролювати себе, складати ши­ни, конспекти).

ІІІ. Особливості характеру та темпе­раменту

1.     Яскраво виражені позитивні й не­гативі риси характеру: спрямова­ність особистості у ставленні до  людей, навчання, праці, самого  себе (чуйність, доброта, колекти­візм, ретельність, бездушність).

2.     Особливості темпераменту (санг­вінічний, флегматичний, холе­ричний, меланхолічний).

3.     Рівень працездатності, товариськості.

4.     Переважний настрій (веселий, сумний, пригнічений), стійкість настрою, причини його різкої зміни.

IV. Трудова діяльність

1.     Участь у суспільно-корисній тру­довій діяльності, виконання трудо­вих громадських доручень.

2.     Ставленнядотрудовоїдіяльності: мотиви виконання трудових за­вдань (усвідомлення їх суспільної  важності, моральні принципи до  праці, любов до Батьківщини, почуття громадського обов'язку  перед нею, інтерес до продуктив­ної праці, розуміння необхідностіїї виконання); ступінь сформованості психологічної готовності до
праці, до участі у створенні мате­ріальних і духовних цінностей.

3.     Особливості виконання трудових  завдань: відповідальність, сумлінність, організованість, дисцидлі-l нованість їх виконання; ініціатива і в підтриманні робочого порядку - в боротьбі з неефективним ви­користанням часу.

4.     Професійна орієнтація: яку про­фесію має намір обрати, мотиви її вибору, стійкість професійних інтересів учня.

V.   Висновки

1. Місце і роль тих чи інших осо­бливостей у структурі особистості, характер їх взаємовпливу.

2. Перспектива подальшого розвитку.

3. Рекомендації формування по­зитивних якостей особистості, подолання негативних.

 

 

 

https://vseosvita.ua/webquest/start?id=7241&id_user=431119&hash=5208994a