Практичне заняття психолога

для батьків 9-х, 11-х класів з елементами тренінгових вправ на тему:

«Стресові ситуації. Як навчити дитину справлятися зі стресом? »

 

мета: збереження і зміцнення психофізіологічного здоров'я батьків

 

завдання:

1.     Ознайомити учасників з поняттями «стрес» і «екзаменаційний стрес», причинами екзаменаційного стресу.

2.     Познайомитися з симптомами екзаменаційного стресу.

3.     Познайомитися з різною технікою подолання стресу, допомогти оволодіти навичками їх застосування.

4.     Розвинути навички подолання негативних емоційних станів.

5.     Дати рекомендації батькам «Як підтримати дитину під час підготовки до іспитів»

устаткування: папір, кольорові олівці, м'яка іграшка, ручки, проектор.

 

 

Хід заняття.

«Стрес - це не те, що з Вами сталося, а то, як Ви це сприймаєте»

(Г.Селье)

Настрій на роботу.

Вправа «ПРОГНОЗ ПОГОДИ»

Інструкція. «Візьміть аркуш паперу і олівці і намалюйте малюнок, який буде відповідати вашому настрою. Ви можете показати, що у вас зараз "погана погода" або "штормове попередження", а може бути, для вас сонце вже світить на всю ».

 Вступна бесіда.

Ми живемо в напружений час. Все частіше нам доводиться чути слова про те, що колосальний вплив на нас роблять стресові ситуації. Тому сьогодні ми і поговоримо з вами про те, що означає поняття «стрес». Більш докладно розглянемо поняття «екзаменаційний стрес», причини його виникнення. Поговоримо про симптоми екзаменаційного стресу.

стрес - це фізіологічні реакції людини, які виникають при відповідях організму на екстремальні вимоги зовнішнього середовища.

Екзаменаційний стрес - це сильне почуття занепокоєння з приводу результатів майбутніх іспитів і реакція організму на це переживання.

Головний фактор, що провокує екзаменаційний стрес - це негативні переживання.

Причини екзаменаційного стресу:

1.     Інтенсивна розумова діяльність

2.     Навантаження на одні й ті ж м'язи і органи через тривале сидіння

3.     Порушення режиму сну і відпочинку

4.     негативні переживання

Симптоми екзаменаційного стресу.

1.     фізіологічні симптоми

ü Головні болі

ü Нудота і діарея

ü м'язову напругу

ü Поглиблення і почастішання дихання

ü почастішання пульсу

ü Перепади артеріального тиску

2.     емоційні симптоми

ü Почуття загального нездужання

ü розгубленість

ü паніка

ü страх

ü невпевненість

ü тривога

ü депресія

ü пригніченість

ü дратівливість

3.     когнітивні симптоми

ü Надмірна самокритика, порівняння своєї підготовленості з іншими в невигідному для себе світлі

ü Неприємні спогади про невдачі на іспитах в минулому (своїх чи чужих)

ü Уява негативних наслідків невдачі на іспитах

ü кошмарні сновидіння

ü погіршення пам'яті

ü Зниження здатності до концентрації уваги

4.     поведінкові симптоми

ü Прагнення займатися будь-якою іншою справою, аби не готуватися до іспитів

ü Уникати будь-яких нагадувань про іспит

ü Зменшення ефективності в навчанні в екзаменаційний період

ü Залучення інших людей в тривожні розмови про майбутні іспити

ü Збільшення споживання кофеїну та алкоголю

ü Погіршення сну і апетиту

 

Вправа. «Пакет».Психолог робить з паперу пакет. Учасники подумки кладуть в пакет саме «дороге». Через деякий час пакет мнеться психологом різко і грубо (демонстрація руйнування). Бесіда про відчуття, почуття учасників вправи.

Що таке стрес? (Відповіді учасників)

ПІДСУМОК: Це неспецифічна відповідь організму на будь-яке обвинувачення йому вимога

Ця напруга ...

Це приправа для життя ...

 

За час нашого заняття ми спробуємо скорегувати, частково відновити, зміцнити наше психофізіологічне здоров'я.

Навчимося використовувати прийоми саморегуляції, релаксації і інші способи зняття емоційної напруги, особливо, в складних життєвих ситуаціях.

Вправа «Антистресовий чемоданчик»

У нас попереду довге життя, щоб прожити його щасливо кожен з вас зараз збере «антистресовий чемоданчик» в дорогу.

У кожного з вас малюнок відкритого валізки. Зараз ми будемо з вами розглядати різні способи зняття стресу, а ви будете записувати на своєму валізі ті способи, які вас зацікавили. В кінці заняття у вас вийти антистресовий чемоданчик, який допоможе вам виходити з різних негативних ситуацій.

Якими способами можна допомогти собі подолати стрес? (Кожен раз викликається один з учасників тренінгу і показується спосіб зняття стресової ситуації) Отже, якщо у вас є ознаки стресу, рекомендується:

Способи подолання стресу

1.     Найпростіший спосіб - відпочинок і розслаблення (прогулянки, читання, заняття музикою, спортом або відсутністю абсолютно будь-якого навантаження). Вибір залежить тільки від індивідуальних особливостей людини.

2.     Аутотренінг.

Вправа «Формула аутотренінгу»

Керуючись правилами, вам потрібно скласти формули аутотренінгу для себе. Бажаючі можуть зачитати.

Правила складання формули аутотренінгу:

- Усі твердження повинні бути сформульовані в позитивної формі. Вживання частки «не» забороняється.

- Усі твердження повинні бути сформульовані в теперішньому часі. Не можна вживати слова типу «намагатися», «намагатися».

Наприклад, вдалою буде така формула: «Все добре в моєму світі. Я впевнений і спокійний. Я швидко згадую потрібне. Я зосереджений ».

Бажаючі можуть прочитати складені формули

Вправа «Формула самонавіювання»

Спочатку рекомендується зробити пару глибоких вдихів, зосередившись на самому процесі дихання. Після кількох глибоких вдихів треба промовляти заспокійливі фрази, наприклад: «спокійний і готовий до всього», зникли всі неприємні відчуття в голові; в будь-якій обстановці я зберігаю спокій, впевненість в собі; я успішний.

рекомендації: Використовувати такі формули самонавіювання:

- Я впевнено і спокійно впораюся із завданнями.

- Я з хорошим результатом пройду всі випробування.

- Я спокійний і витриманий чоловік.

- Я зможу впоратися із завданням.

- Я впораюсь.

- Я повинен зробити те-то і те-то ....

Порада.Ці самонавіювання, повторені в повільному темпі кілька разів, перед сном, «запишуться» в програмуючому апараті мозку, допоможуть т бути спокійним, впевненим і мобільним.

3.     Релаксація.

Вправа «М'язова релаксація»

Прийміть, будь ласка, зручне положення, покладіть руки на коліна і закрийте очі. Зосередьте вашу увагу на руках. Вам потрібно відчути тепло своїх рук, їх м'якість. Якщо в руках є напруга, просто дозвольте йому бути. Про те, що досягнуто повне розслаблення, можна судити, якщо руки теплішають і стають важкими.

Вправа «Дихальна релаксація»

Найбільш простий спосіб - це дихання на рахунок. Потрібно запропонувати дітям взяти зручну позу, закрити очі і зосередитися на диханні. На чотири рахунки робиться вдих, на чотири рахунки - видих.

Вправа «Зосередження на предмет»

Кожен з вас повинен вибрати будь-який предмет (годинник, кільце, ручка і т.д.) і покласти його перед собою. Протягом 4 хвилин утримуйте всю свою увагу на цей предмет, уважно його розглядайте, намагаючись не відволікатися ні на які сторонні думки.

4.     "Мозковий штурм" Запропонуйте свій улюблений спосіб виходу зі стресової ситуації, який ви могли б порекомендувати своїм дітям.

 

За бажанням учасники можуть познайомити один одного з вмістом свого «антистресовий валізки».

 

Рекомендації для батьків

«Як підтримати дитину під час підготовки до іспитів»

1.     Зібрати інформацію про проведення іспиту, щоб іспит не був ні для Вас, ні для Вашої дитини ситуацією невизначеності.

2.     Проявляти розуміння і любов, надавати підтримку і вірити в сили дитини.

3.     Відмовтеся від закидів, довіряючи дитині.

4.     Якщо школяр хоче займатися під музику, не перешкоджайте цьому, домовтеся тільки, щоб ця музика була без слів.

5.     Обговоріть, який навчальний матеріал потрібно повторити, складіть план підготовки.

6.     Разом визначте «жайворонок» або «сова» випускник. Якщо «жайворонок» - основна підготовка до іспиту повинна проходити в першу половину дня, якщо «сова» - то ввечері.

7.     Проведіть репетицію іспиту. Допоможіть виправити помилки і обговоріть, чому вони виникли. Допоможіть правильно розподілити час на виконання завдань.

8.     Організувати режим дня.

9.     Під час підготовки дитина повинна регулярно робити короткі перерви.

10. Зверніть увагу на харчування Вашої дитини.

11.  Створіть будинку обстановку дружелюбності і поваги.

12. Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто крім Вас, не зможе помітити і запобігти погіршенню стану дитини.

13. Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок. Останні 12 годин до іспитом повинні піти на підготовку організму, а не на придбання знань.

 

рефлексія

Сьогодні на занятті Ви зібрали «Антистресовий чемоданчик», його завдання допомогти Вам подолати стрес. Кожен з Вас тепер може допомогти зібрати «Антистресовий чемоданчик» і своїй дитині.

У мене в руках чудова м'яка іграшка. Вона випромінює світло, тепло, радість, щастя сьогоднішнього дня. Ви будете передавати її один одному і ділитися враженням про сьогоднішньому занятті (що Вам дало сьогоднішнє заняття, що нового дізналися і т.д.), дарувати свої побажання.

 

Хотілося б завершити нашу зустріч відеороликом «Лист підлітків батькам!»

 

Дякую за увагу

 

Психологічне насильство: як розпізнати та перестати дорікати близькій людині?

Фізичне насильство – лише верхівка айсберга. Мільйони жінок ніколи не піддавалися побоям, але щодня чують лайку та образи на свою адресу і відчувають інші форми психологічного тиску. Шрами від ментальних принижень можуть бути не менш глибокими і довгими, ніж сліди від побоїв, але значно менш помітні. Навіть серед жінок, що пройшли через фізичне насильство, половина вважає, що емоційні знущання гірше. Далі поговоримо про психологічне насильство, як його розпізнати та як слід поводитись, щоб не стати жертвою.

«Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи…» Стаття 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Декілька слів про психологічне насильство

►Під психологічним насиллям мається на увазі вплив на близьку людину з метою встановлення контролю за її поведінкою і ствердження своєї влади над нею. Психологічне насильство може бути скрізь, де є близькі стосунки чи авторитет однієї людини для іншої. Наприклад, однокласники, однокурсники, співробітники, вчителі, керівники можуть вчиняти психологічне насильство, адже мають авторитет, жертва змушена з ними спілкуватися; хоча такі стосунки не обов’язково близькі в сенсі «інтимні, довірливі» чи «сімейні».

►Характерною рисою психологічного насильства є циклічність, яка відрізняє насилля від звичайної сварки або конфлікту. Існує декілька фаз конфлікту. Перша фаза – зростання напруги, далі – безпосереднє насильство, потім – фаза перемир’я, яке з часом знову переходить у наростання напруги. Під час примирення може бути навіть щиросердне каяття насильника, яке при систематичному повторюванні перетворюється на ще одну маніпуляцію.

►Феномен психологічного насильства робить видимим низку інших проблем. Наприклад, загальний низький рівень психологічної культури, відсутність відчуття власних «кордонів» та поваги до «кордонів» інших (партнерів, дітей, родичів).

►Ще одна вагома проблема — гендерний характер насильства. Жінки й чоловіки вдаються до психологічного насилля по-різному і страждають від різних його проявів залежно від нормативних гендерних ролей. Насильником може бути будь-яка людина незалежно від статі. Однак жінки більше за чоловіків потерпають від психологічного насилля. Водночас вони частіше за чоловіків вдаються саме до психологічного насилля, а не до якогось іншого виду.

►Поширене явище – психологічне насильство щодо дітей, яке найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів — 45%.

►У деяких випадках, систематичне психологічне насильство може нанести серйозну шкоду здоров’ю психіки, викликаючи: почуття сорому і провини, втрату пам’яті або сюрреальне відчуття дійсності, емоційну нестабільність та перепади настрою, почуття безвихідності, думки про самогубство.

Як розпізнати психологічне насильство?

Психологічним насильством може бути будь-який словесний акт, спрямований на підрив психоемоційного стану людини. Проте не кожна сварка — це приклад психологічного насильства. Існують певні ознаки, за якими можна виявити психологічне насильство:

·         постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви;

·         звинувачення, засудження, словесні образи;

·         обзивання нецензурними словами, приниження;

·         ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);

·         покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров’ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;

·         зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;

·         відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її;

·         ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;

·         знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

Окремий конфлікт у сім’ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки – це не психологічне насильство. Насильство – свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.

«Так буде краще для тебе!» або Як виправдовується кривдник?

Важко визначити, де закінчується обґрунтована критика і починається психологічне насильство. І, як ми вже зазначали, жінки часто не розуміють, що піддаються психологічному насильству. Тому пропонуємо Вам розглянути декілька типових моделей поведінки та виправдань кривдника (на основі книги американського психолога Ланді Банкрофта «Навіщо він це робить?»):

·         «Я принижую, тому що мене самого в дитинстві принижували…»

Зазвичай виправданням агресивної поведінки слугує міф про наслідки зазнання агресії від батьків чи однолітків у дитинстві. За словами кривдників, у стресовій ситуації вони не можуть втриматися та проектують свої образи і агресію на партнера/ку. Така теорія дозволяє насильнику виправдовувати свою недостойну поведінку, а жертві насильства – перекинути вину зі свого кривдника на його батьків або колишніх кривдників.
Ланді Банкрофт зазвичай говорить клієнтам-кривдникам, які прагнуть змінитися:
«Якщо спогади про важке дитинство такі свіжі в вашій душі, ви повинні добре розуміти, як почуває себе людина, яку принижують. Ви повинні пам’ятати, як це відчувати себе розтоптаним та заляканим, і чути, що ви ж самі в цьому винні. Пройшовши через це самі, ви повинні бути, навпаки, менш агресивні по відношенню до оточуючих».

·         «Завжди ти все робиш неправильно… Всі мої колишні важили до 45, може нарешті скинеш зайве?.. З косметикою ти дійсно привабливіша…»

Жертва насильства зазнає постійної критики від партнера. І навіть після того, як «виправляє недоліки», партнер знаходить нові.
Той, хто перебуває в таких стосунках, часто вважає, що невдоволення коханої людини спровоковане ще й його низькою самооцінкою. У такому разі жертва ризикує витратити велику кількість енергії на зміцнення самооцінки свого партнера-кривдника, в марній надії, що це допоможе уникнути наступного нападу невдоволення.
Чи працює ця стратегія? За словами психолога Ланді Банкрофта – зовсім ні. Коли ти намагаєшся допомогти кривднику зміцнити віру в себе, його проблема стає тільки гострішою. Він чекає до себе особливої ​​уваги, і чим більше він її отримує, тим більш вимогливим стає.
Як стверджує Ларі Банкрофт, причина цієї поведінки не в тому, що у нього низька самооцінка, а навпаки:
«Подумай про те, як поведінка партнера зруйнувала твою самооцінку. Якщо твоя низька самооцінка не перетворила тебе на монстра, то і для кривдника це не має бути виправданням».

·         «Вибач, але я не звик нормально спілкуватися і розповідати про свої проблеми, навіть якщо вони стосуються тебе…»

Кривдник принижує партнера не тому, що не може вирішити конфлікт іншим способом, а тому, що не хоче. Йому властиві нормальні здібності до вирішення конфліктів і комунікації, коли він вирішує ними скористатися. На роботі такі люди, зазвичай, нікого не шантажують, і приїжджаючи на свята до родини, не влаштовують істерик з дрібних приводів. Але вони не хочуть стежити за собою, коли мова йде про спілкування з партнером/кою.
За словами Банкрофта, ця ситуація не вирішується:
«Кривдника можна навчити найсучаснішим методам керування емоціями і пошуку взаємовигідних рішень, але в результаті вдома він знову ж таки гнобитиме партнера».

·         «Ніхто не засмучує мене так сильно, як вона…»

Коли люди думають, що скандали, залякування та шантаж викликані гнівом, вони плутають причини і наслідки. Кривдник ображає партнера/ку не тому, що не може стримати гнів, а тому, що не вважає за потрібне це робити, бо звик ображати.
Зазвичай, у таких проявах гніву насильник звинувачує раптову неспроможність контролювати себе. Однак, Банкрофт пише:
«Проблема кривдників полягає не в тому, що вони втрачають контроль над собою, а в тому, що беруть контроль над своїм партнером/кою (шляхом шантажу, залякувань,скандалів тощо). Щоб змінитися, їм потрібно не отримати контроль над собою, а відмовитися від контролю над кимось іншим».

·         «Я не можу дивитися, як вона губить своє життя. Я занадто люблю її, щоб просто сидіти склавши руки…»

Один партнер критикує іншого/у, намагається зменшити самооцінку, змінити його/її життя у вигідну для себе сторону, виправдовуючи це змінами на краще. Жертву переконують в тому, що кривдник хоче краще для вас. Таким чином, егоїзм та намагання контролювати всі сфери життя виглядає щедрістю, а не маніпуляцією.
Така поведінка, на думку Банкрофта, також не припустима. Психолог стверджує, що стосунки, у яких є психологічне насильство, необхідно якнайскоріше розірвати і ніколи до них не повертатися, адже ви не можете змусити або допомогти кривднику змінитися. Ви можете лише створити контекст для змін, а інше залежить від нього,тому що зміна поведінки це тільки верхівка айсбергу – змінювати потрібно цінності і світобачення людини.

Джерело: inspired.com.ua

Як створити сприятливий психологічний клімат в сім‘ї?

Найкраща профілактика психологічного насильства – це, звичайно, його попередження. Коли в сім’ї (а ми говоримо про домашнє насильство)  створено сприятливий психологічний клімат, є повага та взаєморозуміння, тоді велика ймовірність, що не буде підстав для психологічного насильства.

Як же створити цей сприятливий психологічний клімат у сім’ї? Дає поради Наталія Кучевська, практикуюча психологиня, магістрка психології та психотерапевта за методом символдрама:

«На перший погляд це просте питання ,але відповідь на нього досить складна і потребує зусиль того, хто питає.

На першому місці – це поважати себе і цінувати себе, вміти говорити «Ні»,витримувати розчарування і злість свою та партнера.

На другому – дбати про себе самому/ій, «давати собі раду», не чекаючи або вимагаючи цього від партнера.

На третьому – просити про допомогу, розділяти відповідальність, витримувату свою слабкість.

І на четвертому – можливість говорити в парі про все, що хвилює чи приносить дискомфорт, вміння знаходити компроміс.»

Якщо Ви стали свідком прояву насильства, або знаєте про такі випадки – важливо про це говорити та розповідати про це іншим! Подолання такого негативного явища можливо лише за умови об’єднання зусиль державних органів та установ, громадських організацій, і кожного з нас. Не мовчіть, дійте!