Правова відповідальність батьків

 

«Всі шкільні проблеми стоять і перед сім’єю,

усі труднощі, які виникають у складному процесі

шкільного виховання сягають своїм корінням у сім'ю».

В.О. Сухомлинський

Питання виконання батьками обов’язків щодо належного виховання, відповідальності за виховання, навчання і розвиток своїх дітей завжди були актуальними й важливими. Те, що дитина набуває у родині, вона зберігає на протязі всього свого життя. Виховання – процес організованого та ціле направленого впливу на особистість та поведінку дитини. Найхарактернішими причинами та умовами скоєння правопорушень серед дітей є низький рівень сімейного виховання та спілкування, тому перед юридичною наукою і практикою пос

 

тає питання регулювання батьківської відповідальності в нових умовах, коли половина сімей розпадаються, батьки зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти дітям досить часу, тощо. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.

Витяги з нормативно-правових актів України щодо прав, обов’язків та відповідальності батьків по вихованню дітей:

1.       Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини
     Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
     На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися

про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
    Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
    Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.
    Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.
     Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.
    Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.
    У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

2.       Цивільний кодекс України

Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.
1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.
2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

3.       Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей
     Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
    Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
    Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.       Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування
      Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5.       Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.
5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

6.       Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
- постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

7.       Закон України «Про професійно – технічну освіту»

Стаття 39. Обов’язки і відповідальність учня, слухача професійно – технічного навчального закладу

   ч.2. Збитки, навмисно заподіяні учнями, слухачами навчальному закладу, підприємству, установі, організації, відшкодовуються ними особисто або за рахунок їх батьків (опікунів) відповідно до законодавства.

Отже, основний тягар за виховання, спілкування та відповідальність дітей лягає на плечі батьків. Щоб не допустити біди, батьки повинні цікавитись з ким дружить дитина, де проводить вільний час, чим захоплюється, куди ходить вечорами, в якому вигляді та стані приходить додому. Батькам необхідно цікавитись навчанням та поведінкою дитини в ліцеї.

 

Дитяча агресія: як поводитися вчителю з агресивними учнями

"У нашому класі є хлопчик, від якого потерпають і діти, і вчитель. Ніколи не знаєш, що сьогодні він влаштує – чи викине чийсь пенал у смітник, чи знову зірве урок. Учитель постійно змушена півзаняття його вгамовувати, а діти постійно обходять його стороною" – такі історії нам приходять на проєкт Pro.Школу щотижня. Дитяча агресія явище розповсюджене, нормальне, але дуже дратівливе та некомфортне для всіх, хто його спостерігає.

Учителю доводиться виступати рефері та психологом одночасно, окрім того, ухилятися від віртуальних ударів – лайок, образ, істерик та неадекватної поведінки. І часто зірвані уроки – лише легка форма прояву агресії. Що робити в такій ситуації, як правильно діяти та як вгамувати маленьких диктаторів?

Зустрічайте на рингу – звідки береться дитяча агресія?

Часто діти самі страждають від своєї агресії. Адже зрозуміло, що в такої поведінки є свої причини, досить рідко ми маємо справу з патологіями чи якимись серйозними психічними вадами. Ізоляція, брак уваги, страх, навіть відчай штовхають дітей на агресивні вчинки. Адже агресія – абсолютно природній захисний механізм. Як правило, виділяють причини виховного або медичного характеру. І тут можуть допомогти або дитячі психологи, або психоневрологи.

Які ж причини поведінкової агресії в дітей?

1.    Вікова криза – це зміна поведінки та цінностей. Часто діти несвідомо не контролюють емоції, не знають, як проявляти свої лідерські якості або завоювати прихильність. Тому обирають найлегший механізм – агресію та залякування.

2.    Відчуття беззахисності – як вже говорили, агресія це механізм самозбереження. Якщо дитина перебуває в постійній фрустрації, стресі, чогось боїться, вона поводить себе надміру емоційно та грубо.

3.    Родинні конфлікти – коли дитина відчуває постійну напругу в стосунках між батьками, це негативно впливає на моральний стан дитини. Вона постійно відчуває тривогу, безпомічність та не може нормально реагувати на чужу поведінку.

4.    Пошук уваги – це може бути навіть крик про допомогу.

5.    Формат помсти та самоствердження – інколи діти використовують агресію як відповідь на образу.

Це лише незначні та найрозповсюдженіші причини, які породжують в дітей агресію. Якщо мова іде про відверте насилля – учитель має захищати в першу чергу, інших учнів та себе. Адже бувають випадки, коли дитина не контролює себе та не чує ніяких слів у такому стані:

"Він просто кидався з ножем на дітей та погрожував пошматувати живіт. Одного разу мені довелося навіть закривати дитину собою, бо його неможливо було втримати. Поки прибігли охоронці, мені вже порізали руки" – Тетяна, класний керівник.

У таких ситуаціях учитель може лише одне – зустрітися з батьками, поставити до відома адміністрацію та включити в роботу психологів. Хоча, як правило, після розслідування ситуації стає зрозуміло: причина в стосунках у родині. І тут не завжди батьки готові до співпраці.

Школа – не поле бою: як учитель може зупинити агресію

1. Поговоріть із батьками. Головне тут почути обидві сторони і зрозуміти ситуацію в родині. Часто буває, що батьки самі не знають, що робити із агресією своєї дитини – тут їм стане в пригоді шкільний психолог та ваша консультація. Якщо ж батьки поводять себе теж неадекватно, одразу звертайтеся до адміністрації школи.

2. Зберіть колег. Шкільна адміністрація розглядає питання поведінки та виховного процесу учнів на спеціальних зборах. Важливо залучити шкільного психолога. Це потрібно для того, щоб випрацювати стратегію корекції поведінки учня.

3. Запросіть соціального педагога. Інколи ситуації шквальної поведінки, випадів, лайок та агресії неможливо контролювати самостійно. Як правило, в школах є лише один психолог і йому не під силу витримати потік роботи, якщо мова іде про важкі випадки. Тому тут потрібні сесії спеціалістів та колективна робота, щоб вчасно попередити напади агресії в дитини.

Усі пам’ятають випадок в одній зі столичних шкіл, де учень розбив учительці голову стільцем та штрикнув ножицями. Це абсолютно патова ситуація і без допомоги групи психологів впоратися було би неможливо. Такі випадки потребують серйозного втручання спеціалістів.

4. Влаштуйте спеціальні гуртки для таких дітей, де вони можуть проявити свої лідерські якості, вивільнити енергію. Це можуть бути заняття творчістю, спортом, дискусійні-клуби, поектні роботи – щось із інтересів дітей. Школа та соціальні педагоги повинні сприяти таким позакласним заняттям.

5. Давайте додаткові творчі завдання. Якщо немає змоги влаштувати гуртки, дайте таким дітям шанс проявити себе та привернути вашу увагу. Часто відповідальність та довіра змінюють поведінку агресорів майже миттєво, дозвольте собі та дітям спробувати різні форми взаємодії.

6. Акцентуйте увагу на поведінці та вчинках, а не на особистості учня. Проявляйте увагу та пояснюйте учню, що подібна поведінка не припустима та заважає всім. Спробуйте вказати йому, що ви розумієте, що він злиться, але не розумієте, чому. Якщо йому щось не подобається – нехай це конструктивно пояснить.

7. Введіть стоп-слово. Замість того, щоб підвищувати голос чи нервувати, запровадіть нове правло – стоп-слово, яке припиняє будь-яку агресію в класі. Поясніть, що це пауза в конфлікті і всі стосунки ви зможете прояснити після дзвоника. За порушення правила стоп-слова введіть покарання.

Чого не варто робити вчителю:

1. Ізолювати дітей. Це лише погіршить ситуацію, у школі не може бути жодної селекції. Звісно, агресивні учні забирають у педагога більше часу те ресурсів, але варто пам’ятати, що робота з ними – має накопичувальний результат. Не чекайте моментальних змін. Спільна робота з батьками та психологом рано чи пізно дасть свої плоди. Правило "немає дитини – немає проблеми" в школі не працює, всі мають бути залучені в цей процес і закон на цьому наголошує.

2. Відповідати на агресію та провокацію. Вирішуйте всі конфлікти у присутності адміністрації чи батьків. Якщо дитина поводиться агресивно посеред уроку, поясніть, що ви не будете заради неї зривати свою роботу, адже це стосується всіх учнів. І якщо це необхідно – скажіть, що ви обговорите ситуацію після дзвоника.

3. Ігнорувати учня. Повне ігнорування може спричинити вибух агресії. Часто діти злою поведінкою навпаки намагаються привернути більше вашої уваги. Інколи, тому, що їм насправді вона потрібна. Запросіть такого учня на тиху бесіду, спробуйте зрозуміти, чого він хоче і встановіть максимально дружні стосунки.

4. Піддаватися емоціям. Це лише нашкодить і може стати причиною до вибухового конфлікту. Тримайте себе в руках та пам’ятайте, що в класі ви маєте повну владу контролювати ситуацію.

Пам’ятайте, що дітям складно визнати свою поразку чи те, що вони не праві. Учителю варто перемикнути увагу учнів та спробувати поговорити спокійно після уроків з маленьким агресором. Замість того, щоб підвищувати голос та накаляти ситуацію.

 

 

Профілактика конфліктних ситуацій у школі

 

Більшу частину свого життя дитина проводить у школі. Тут вона не лише здобуває основи знань, а й спілкується та взаємодіє з однокласниками і вчителями. І одним з основних чинників, що впливають на ставлення до навчання, є психологічна атмосфера у класі та школі. Якщо дитина відчуває увагу до себе з боку вчителів, зацікавленість до своїх успіхів, доброзичливість, то з радістю іде до школи приділяє навчанню багато аги, що позначається на результатах навчальної діяльності. В іншому випадку у дитини формується байдуже , а й іноді й негативне ставлення до школи.

Взаєморозуміння й відкритість – основа рівноправних ,безконфліктних стосунків.

Конфлікти супроводжуються непорозумінням, образами, зруйнованими взаєминами, стресами та ін.. А особливо прикро те, що конфлікти виникають найчастіше через дрібниці, через наше невміння спілкуватися, небажання зважати на потреби інших людей.Конфлікти у школі не сприяють успішному навчально – виховному процесу.І чим менше конфліктів , тим краще розуміють одне одного учні та вчителі, тим теплішими й довірливішими є їхні стосунки.Конфлікти спричиняють люди. Тому перш ніж говорити про правила уникнення і виходу з конфліктної ситуації, варто з ясувати погляди людини на її місце і роль у навколишньому середовищеУ межах навчально- виховного процесу предметом посиленої уваги залишаються поведінкові конфлікти:- невиконання домашнього завдання;- порушення дисципліни;- неготовність виправити власну помилку;- емоційно – особисте зіткнення педагога і вихованця.Інакше кажучи, у сучасній школі конфлікти стали звичайною справою. Сама структура побудови сучасної масової школи за принципом супідрядності і протиставлення ( тобто « вчитель – учень», « старший – молодший», «сильний – слабкий», « встигаючий – не встигаючий») стимулює дитячу конфліктність. Крім того, учні «несуть» у школу у трансформованому вигляді всі соціальні суперечності нашого суспільства, які в свою чергу породжують жорстокість, хамство, озлобленість у групових та міжособистісних стосунках школярів. Тому у конфліктній ситуації треба по можливості дотримуватися наступних правил:

Шість кроків виходу із конфліктної ситуації:

Крок 1. « Опануй себе» Дихай глибоко,полічи до десяти.
Крок 2. « Заспокой опонента» Я не хочу сваритися через це. Запропонуй обговорити ситуацію.
Крок 3. Активно слухай. Дивись йому в очі і кажи « Так», « Я розумію.» Не перебивай.
Крок 4. Поводься асертивно (гідно, упевнено).Розкажи, що ти думаєш і відчуваєш. Стій прямо, і говори спокійно.
Крок 5. Висловлюй повагу. Поважай гідність опонента. Не намагайся критикувати й перевиховувати його. Обговорюй проблему, а не людину.
Крок 6. Розв язуй проблему. Запропонуй змінити позицію « Я проти тебе» на позицію « Ми разом проти проблеми»Запропонуй свій варіант рішення проблеми. Запитай опонента, які він має пропозиції. Оберіть те, що вам підходить.Домовтеся виконувати це рішення певний час, а потім повернутися до розмови і з ясувати, чи ви ним задоволені.
Отже, вчитель для вирішення конфліктної ситуації повинен спрямувати свою активність на краще розуміння співрозмовника. У конфліктній ситуації вчитель мусить бачити проблему з обох сторін, оскільки попередження та вирішення конфліктних ситуацій значною мірою залежить від педагогічної майстерності.

Пам'ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій:

- Конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій – необхідний елемент професійної педагогічної підготовки вчителів.
- Будь які негуманні дії вчителя викликають протидію.
- Якщо учень кинув виклик учителеві, отже має всі підстави.
- Кожна конфліктна ситуація – гострий сигнал про неблагополуччя розвитку дитини, або цілого колективу.
- Доречніше проаналізувати перші симптоми неблагополуччя, ніж розпочати це після серйозних проявів конфлікту.
- Позитивні знахідки в роботі найчастіше здобуваються, промахи пам’ятаються тривалий час, іноді все життя.

Для виявлення найтиповіших конфліктних ситуацій, а найголовніше – роз'в язання цих ситуацій важливим є співпраця класного керівника, психолога, батьків та учнів. За будь якого варіанта розвитку конфлікту завданням педагога буде перетворити протидію сторін на взаємодію.

 

 

Схема складання психолого-педагогічної характеристики особистості

І. Загальні дані

1.     Прізвище, ім'я.

2.     Вік.

3.     Клас.

4.     Фізичний розвиток.

5.     Стан здоров'я.

6.    Умови проживання.
II. Навчальна діяльність

1.     Рівень успішності (однаково чи неоднаково встигає учень з різних" предметів).

2.     Рівень розвитку мовлення (запас   слів, емоційність мовлення, вміння висловлювати власну думку).

3.     Рівень загального інтелектуаль­ного розвитку (світогляд, начи­таність).     

4.     Здатність до навчання:        

ü особливості уваги (ступінь розвитку довільної уваги, її зосере­дженість, здатність до розподілу
уваги);

ü рівень усвідомлення вивченого  матеріалу, швидкість мислення;

ü індивідуальні особливості пам'яті  (швидкість, міцність запам'ято­вування, легкість відтворення);

ü розвиток мислення (здатність розрізняти істотні та другорядні ознаки предметів та явищ, рівень засвоєння загальних та абстракт­них понять);

ü рівень розвитку уяви.

5.     Старанність у навчальній роботі.

6.     Інтерес до занять і ставлення до навчання (сприйняття заохочу­вання чи покарання з боку вчи­телів, батьків, основний мотив навчальної діяльності).

7.     Вміння вчитися (дотримання ре­жиму дня, організованість, вміння самостійно працювати з книгою, контролювати себе, складати ши­ни, конспекти).

ІІІ. Особливості характеру та темпе­раменту

1.     Яскраво виражені позитивні й не­гативі риси характеру: спрямова­ність особистості у ставленні до  людей, навчання, праці, самого  себе (чуйність, доброта, колекти­візм, ретельність, бездушність).

2.     Особливості темпераменту (санг­вінічний, флегматичний, холе­ричний, меланхолічний).

3.     Рівень працездатності, товариськості.

4.     Переважний настрій (веселий, сумний, пригнічений), стійкість настрою, причини його різкої зміни.

IV. Трудова діяльність

1.     Участь у суспільно-корисній тру­довій діяльності, виконання трудо­вих громадських доручень.

2.     Ставленнядотрудовоїдіяльності: мотиви виконання трудових за­вдань (усвідомлення їх суспільної  важності, моральні принципи до  праці, любов до Батьківщини, почуття громадського обов'язку  перед нею, інтерес до продуктив­ної праці, розуміння необхідностіїї виконання); ступінь сформованості психологічної готовності до
праці, до участі у створенні мате­ріальних і духовних цінностей.

3.     Особливості виконання трудових  завдань: відповідальність, сумлінність, організованість, дисцидлі-l нованість їх виконання; ініціатива і в підтриманні робочого порядку - в боротьбі з неефективним ви­користанням часу.

4.     Професійна орієнтація: яку про­фесію має намір обрати, мотиви її вибору, стійкість професійних інтересів учня.

V.   Висновки

1. Місце і роль тих чи інших осо­бливостей у структурі особистості, характер їх взаємовпливу.

2. Перспектива подальшого розвитку.

3. Рекомендації формування по­зитивних якостей особистості, подолання негативних.

 

 

 

https://vseosvita.ua/webquest/start?id=7241&id_user=431119&hash=5208994a