Вдова Наталія Петрівна

 

Використання посмішки як унікальної педагогічної стратегії в роботі сучасного педагога.

Коли я приходжу у свій навчальний заклад, то бачу, що більшість педагогів закладу соромляться  чи розучилися посміхатися, побоюються вийти із власної зони комфорту,професійно та емоційно вигорають, з насторогою ставляться до будь - яких інновацій та змін. Мені здається ,що  колеги звикли дивитися на світ обмежено, ніби через бінокль, звикли працювати по шаблону, але світ навколо змінюється, тому і вчительство має йти в ногу з цими змінами, покращувати свої професійні здібності та практики і  розширювати горизонти. А розпочинати  потрібно із  відкритим серцем і щирою посмішкою.

Пропонуємо цікаву  статтю - роздум, де автор пропонує згадати і активно використовувати у своїй професійній діяльності та повсякденному житті унікальну  педагогічну стратегію «учительська посмішка».

 

Загально відомо, що доброзичливий вираз обличчя збуджує центри позитивних емоцій, призводить до доброго настрою та позитивного мислення. Тому шкідливо ходити з похмурим обличчям навіть тоді, коли настрій у вас поганий. Посмішка проявляє життя, насичує  навколишній простір людини  позитивною енергією  та бажанням жити і творити. Тому дуже важливо , щоб у сучасному закладі освіти створювалося безпечне освітнє середовище – простір  щасливих дітей, на допомогу приходить посмішка, як унікальна педагогічна стратегія сучасного педагога. Без вчительської посмішки гасне в житті учнів світло радості пізнання,зникає любов і прагнення до розвитку. Вчитель Нової української школи без посмішки – чужа людина серед учнів, тому що  він  - це модель  бажаної поведінки для дітей, особливо початкової школи. Людина з природною приємною посмішкою і сама стає життєрадісною , позитивною, відкритою до спілкування, і оточенню покращує настрій, допомагає повірити у власні сили. Посмішка та сміх – збудники позитивних емоцій. Ніщо не коштує так дешево і не цінується  так дорого, як посмішка. Посмішка вчителя ніби промовляє до дітей: "Я рада вас бачити», «Ви мені подобаєтесь», «Ви робите мене щасливим», «Я чую, розумію тебе».

Посмішка - важливий засіб спілкування, бо вона позитивно впливає на будь - яку людину. Учні говорять про те, як емоційно спокійно і комфортно вони себе почувають, коли вчитель їм посміхається, у них ніби крила виростають, хочеться  навчатися та досягати успіхів. Посмішка спонукає дітей робити гідні вчинки та рости щасливими.  Така позитивна атмосфера на уроці сприяє появі нових ідей і думок та формує почуття психологічної захищеності у дітей. Процес пізнання в учнівства посилюється в умовах відсутності критики, оцінювання, елементу обов’язку, стресових ситуацій. Сучасний педагог є консультантом і помічником дітей та забезпечує можливість учням здійснювати власний вибір і відповідно приймати самостійні рішення. Практика показує, що бажання і шкільні успіхи дітей зростають тоді, коли вони певною мірою контролюють своє навчання, тому педагогу слід вчитися керувати своїм настроєм, стилем і тоном спілкування, інтонацією, посмішкою, поглядом, мімікою, рухами, ходою. Оскільки  іноді жест буває красномовнішим за слова, а міміка в найкоротшу мить доводить те, на що знадобилися б монологи. Відомі педагоги і психологи сучасності  наголошують на необхідності для вчителя володіти прийомами організації власної поведінки, а саме, "педагогічною технікою", яка має нагадувати вчителю про необхідність дбати не лише про сутність викладацької діяльності, а й про форму вияву своїх намірів, свого духовного потенціалу. Адже здобувач освіти сприймає  думки педагога  не тому, що знає, що у нього на душі робиться, а тому, що бачить , слухає його . Ми підтримуємо думку, що вмотивований вчитель - завжди яскрава особистість, яка має власну техніку впливу, взаємодії, спілкування, саморегуляції, має позитивний зворотній зв’язок і вірить  в успіх кожної дитини. І завдяки використанню педагогами у своїй професійній діяльності стратегії «вчительська посмішка» можливо  зняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, підтримати впевненість у своїх силах.

В своїй професійній діяльності ми неодноразово переконувалися в тому, що посмішка ефективно впливає на всі аспекти нашого життя, робить його кращим і є унікальним методом саморегуляції, відновлення та гармонійного розподілу енергетичних ресурсів в організмі людини. Посмішка – це профілактика практично всіх хвороб і унікальна технологія омолодження і оздоровлення організму, оскільки вона виробляє енергію «високої якості» - енергію любові, спокою і врівноваженості, перетворює енергію стресу на енергію життєвої сили, ліквідує негативні емоції.

Однак, всупереч вищевикладеного, цей  людський природний дарунок рідко використовують педагоги в освітньому процесі і у книгах з педагогіки ми не знайдемо слово «посмішка». Ми не підтримуємо думку тих, хто вважає,що посмішка не має жодної педагогічної цінності,  що її не назвеш ні методом, ні принципом, ні закономірністю навчання та виховання. Дуже дивно, чому слову, що позначає такий психічний стан, не знайшлося місця ні в педагогічних, ні в психологічних джерелах. Посмішка впливає на наше  життя, тому ми дуже хочемо , щоб кожен заклад освіти визнавав посмішку і насичував нею увесь свій освітній простір. Досвід роботи з учнями доводить те, що без учительської посмішки  процес навчання сприймається як   нецікавий, формальний. Педагог, позбавлений посмішки, може лише нашкодити своїм вихованцям. Тому,обравши професію вчителя намагайтеся використовувати посмішку, яка потрібна як учням, так і вам. Медики переконані в тому, що здоров'я школярів стане міцнішим  від посмішок педагогів. В усміхненому вчителі діти бачать друга, наставник, який завжди підтримає і дасть слушну пораду. Дуже важлива на уроці і посмішка самої дитини. Якщо дитина навчається з усмішкою, то вона досягає досить високого рівня розвитку здібностей, творчого потенціалу.

Поспілкувавшись з учнівством, ми прийшли до висновку про те, що діти не люблять педагогів, які не вміють і не прагнуть їм посміхатися щиро. Адже для кожної дитини посмішка педагога є підтримкою, розумінням, заспокоєнням, схваленням, допомогою, єднанням, згодою. Посмішка є знаком, через який виражають різні спектри відносин і передають міць того спектра, який на цей момент особа потребує найбільше.

Сучасна система освіти  досягає такого ступеня розвитку, що починає усвідомлюватися цінність не тільки матеріального достатку, а й психічної рівноваги, душевного комфорту спільноти вчительства. А посмішка – унікальний засіб розслаблення,який так необхідний нашим педагогам, тому що вони дуже часто живуть в стані напруження, стресу, нервового збудження  та професійного перевантаження. На жаль, нас не достатньо навчають мистецтву  зняття нервового напруження, розслаблення та гармонізації  емоційного стану. Внутрішня посмішка педагога частково компенсує цю прогалину, допомагає відновити втрачену життєву силу та енергію. Посмішка – це профілактика практично всіх хвороб, це гармонічний баланс енергій, своєрідна гармонія того, що потрібно організмові людини. Внутрішня посмішка як метод саморегуляції дозволяє нам не піддаватись агресивно та ворожо налаштованим людям, захищає від так званих «енергетичних вампірів».

 Посмішка – важливий засіб спілкування, бо вона позитивно впливає на емоційний стан людини, на її самопочуття та рівень працездатності. Мало, що може зрівнятися із щирою посмішкою за силою свого благодатного впливу на оточення. Посмішка людині дається легко, можна сказати -  за так, але коли ви постійно перебуваєте в  оточенні усміхнених людей, наскільки ж легше стає жити. Тільки дійсно любляча щира посмішка педагога здатна наповнити процес навчання особливим духовним змістом та життєвою мудрістю. Ось які відтінки вчительської посмішки несуть позитивний заряд енергії, добра, натхнення для кожної, без винятку, дитини:

Ø Посмішка підбадьорення та схвалення;

Ø Розуміння та співчуття;

Ø Заспокоєння та замилування;

Ø Єднання та співпереживання;

Ø  Сердешна дружня посмішка;

Ø Посмішка допомоги та підтримки.

Експериментально встановлено, що енергія щирої вчительської посмішки:

Ø Підвищує настрій тому, хто посміхається, і тому, кому посміхаються;

Ø Гармонізує характер людей, робить їх більш терплячими та мудрими;

Ø Гасить ворожнечу,  злість, ненависть;

Ø Зближує педагога та дитину, допомагає порозумітися;

Ø Робить життя учнів оптимістичним та натхненним.

Звісно, мудрість не в тому, щоб посмішка не сходила з обличчя педагога, а в тому, щоб серцем відчути, кому, коли і якою посмішкою посміхнутися, щоб цілющу енергію посмішки дитина прийняла і змогла насолоджуватися навчальною діяльністю, творчістю, яка приносить їй радість відкриття.

Ми можемо з упевненістю сказати, що педагогічна посмішка як духовний стан вчителя має стати найважливішим надбанням в його професійній діяльності. Учні чекають її, вони живуть нею, вона творить дива і з вами , і з ними. Підтвердженням цього є той факт, що ми вступаємо в епоху Нової школи, основною місією якої є допомогти розкрити  та розвинути здібності, таланти  та можливості кожної дитини на засадах педагогіки партнерства між учнем, вчителем та батьками. Педагог має стати для дитини успішним фахівцем та лідером, який готовий повести за собою.

Аналіз досвіду роботи в освітньому закладі свідчить, що використання посмішки як унікальної педагогічної стратегії дійсно спроможна позитивно впливати на процес навчання, на емоційне самопочуття та гармонійне вихованню підростаючого покоління. Тому створення сприятливої атмосфери, доброзичливість з боку педагога, його відмова від оцінювань і критики на адресу дитини сприятимуть вільному розвитку здібностей  кожної  дитини. Навчання має бути хвилинами радості, творчого піднесення, життєвої мудрості. Неможливо бути гуманним, не знаючи душі людини. Справжня гуманність означає передусім справедливість. Справедливість - це чуйність педагога до індивідуального духовного світу кожної дитини. Справедливим педагог може бути лише тоді, коли у нього є достатньо духовних сил, щоб подарувати посмішку кожному учню, запаливши в ньому світло радості пізнання, розвитку, творчого натхнення.

Отже, шановна спільнота відповідального вчительства, пам’ятайте, що школа без учительських посмішок перетворюється на в’язницю, де  діти в’януть без них, як в’януть квіти без цілющої вологи і сонячного проміння.

Якщо ви не звикли посміхатися, вам потрібно навчитися це робити. Посміхніться прямо зараз! Не бійтеся! Посміхніться ще раз! Це ж не боляче. Навчайтеся усміхатися та радіти щастю, яке ви приносите в життя ваших учнів, близьких, знайомих і незнайомих людей. Спробуйте посміхнутися сьогодні на уроках, перерві, після уроків і переконайтесь як діють чари вашої посмішки на дітей. Учні чекають її, вони живуть нею, вона творить дива і з вами і з ними.

Посмішка школи – вчитель!