Булінг у школі

Із чого все починається?

Найбільш жорстокі прояви булінгу зазвичай відбуваються в підлітковому віці. Однак ще в молодшій школі кожен член класної спільноти займає свою позицію, починає відігравати в колективі певну роль. Тож вибір на жертву булінгу падає зазвичай не миттєво.

Булер і його прибічники можуть почати над кимось насміхатися. Якщо реакція та, що треба (дитина лякається, плаче, нервово відповідає агресорам), то буде спроба повторити ці принизливі жарти знов і знов.

Чи можна запобігти конфлікту?

Не в усіх шкільних вчителів є базові навики роботи в конфліктних ситуаціях, але більшою мірою врегулювання конфліктів — завдання шкільного психолога, який має проводити профілактичні бесіди з дітьми.

На жаль, за останні чотири роки градус агресії серед шкільної молоді зріс у кілька разів. У тому числі через загальну ситуацію в країні. Маленькі діти серед інших ігор вибирають «у війну». А школярі навіть підсвідомо можуть прагнути влаштовувати бійки і сутички.

---

Вчителям варто займатися запобіганням конфліктам. Вони повинні добре знати, чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися, ігнорують. Чи є в колективі прояви булінгу щодо когось з дітей.

---

Пропонуємо один дієвий метод. Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як діяти батькам кривдника?

Якщо проблема стала регулярною і неконтрольованою, батькам обох сторін — і того, кого ображають, і кривдників — треба вирішувати проблему спільно. І ця робота — дуже тонка й ювелірна, адже працювати доведеться з усіма сторонами конфлікту, включно зі школярами — свідками булінгу, які теж відіграють певну роль.

---

Батьки кривдника вдома мають провести серйозний діалог з дитиною. Однак важливо не вдаватися до моралізаторства й уникати підвищених тонів.

---

Із дитиною треба говорити як з рівною, тобто як з дорослим. Можна сказати, що ви розумієте, що вона, напевне, зіткнулася зі складнощами і тому поводиться таким чином. Треба запитати, чи можете ви якось допомогти — поговорити, порадити, запропонувати бесіду з психологом. Важливо показати дитині, що її хочуть зрозуміти, а не просто звинуватити.

 

Як діяти вчителю, якщо уроки зриває агресивний учень

Якщо діалоги не допомагають — це ознака того, що дитина не почута і що її не можуть зрозуміти.

Найчастіше причиною надмірною агресії стає бажання дитини звернути на себе увагу. А також це може бути наслідком різних подій — наприклад, народження молодшого братика чи сестрички, розлучення батьків, переїзд, смерть одного з батьків.

Агресивна поведінка — спосіб висловити незгоду, спроба впоратися з реальністю, яка для дитини виявилася надто травматичною.

Дитина, за великим рахунком, і сама може не розуміти, чому так поводиться. Відповідно, не може сказати, що з нею відбувається. Про це завжди варто пам’ятати, адже в дітей може не знайтися слів для висловлення своїх емоційних станів, якщо їм у цьому не допомогти.

Як діяти батькам жертви цькування?

Батьки дитини, яку ображають, у свою чергу мають детально обговорити цю проблему зі своїм сином чи донькою. Однак слід пам’ятати, що участь батьків у конфліктах підлітків має бути дотичною.

---

Тому якщо справа дійде до походу батьків у школу, варто донести до вчителів та адміністрації не скарги та емоції, а факти й оцінку конфлікту.

---

А саме — недопустимість у школі таких ситуацій.

Тиск через вчителів або особиста розмова батьків жертви цькування з булером може навіть погіршити ситуацію. У такий спосіб дорослі дискредитують дитину в очах однолітків, перемикають силу авторитету на себе.

 

Як діяти батькам, якщо дітям заважає вчитися агресивний однокласник

Не соромтеся відвести дитину до психолога, який навчить виставляти захисний щит проти проявів агресії однолітків. Дуже важливо за допомогою практичних прийомів психології навчити дитину самостійно себе відстоювати. Це важливий досвід становлення в соціальному середовищі.

Чи варто робити ситуацію публічною?

Так, дуже важливо, щоб проблема була публічною, а про конфлікт знала вся школа: усі вчителі та учні. Однак вчительський колектив у жодному разі не повинен подавати це таким чином, ніби батьки ображеної дитини прибігли до школи скаржитися з надмірними емоціями. Це лише все погіршить.

---

Важливо, щоб усі зрозуміли, яка це насправді жахлива ситуація. Не лише для скривдженої дитини, а й для вчителів, булера, інших дітей, усієї школи.

---

У багатьох українських школах за підтримки Міністерства освіти і науки зараз створюються так звані служби примирення, або групи медіації. Адміністрації шкіл навіть виділяють окремі приміщення для «кімнат примирення», де діти допомагають іншим дітям вирішувати конфлікти. Розробляють сценарії вирішення суперечок.

Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники змогли передати навички у вирішенні конфліктів молодшим учням, тобто виступали для них у ролі коучів.

Цей спосіб виявився досить ефективним. Часом діти більше довіряють іншим учням, ніж вчителям.

Чи доцільне переведення до іншої школи?

У складних випадках однозначно постане питання, як далі вчитимуться разом булер і його жертва. Імовірні варіанти: перевести постраждалу дитину в іншу школу, або ж зі школи має піти булер.

---

Якщо булера певним чином покарали, але залишили в школі, це може лише обізлити його й спровокувати на подальшу агресію.

---

На певний час він зачаїться, а далі може використовувати різні прийоми психологічного насилля.

Щоб прийняти правильне рішення, треба вивчити всі обставини, з’ясувати позицію адміністрації школи, врахувати бажання скривдженої дитини та батьків булера.

 

 

 

16 листопада - Міжнародний день толерантності

 

16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.

Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження.

Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності та з метою формування в учнів загальнолюдських моральних цінностей в Ліцеї «Гармонія» з 16 по 18 листопада психологічною службою школи було проведено заходи до дня толерантності. Впродовж тижня робота психолога та соціального педагога  була спрямована на формування в учнів поваги до інших людей, їхніх думок. Так для учнів 5 класу була проведена година спілкування "Планета толерантності". Для учнів 7 класу було проведено класну годину "Толерантність». Учні 3 та 4 класів прийняли участь у тренінгу "Будьмо толерантними".

                      

Не обійшли стороною заходи й учнів 9-11 класів. Вони прийняли участь у тренінгу "Толерантність врятує світ".

Тиждень толерантності пройшов активно, весело, творчо та толерантно!

 Методичні матеріали для використання педагогами у своїй роботі

Практичні прийоми  та вправи  з елементами сміхотерапії.

Нині, в час «стресів і пристрастей», усмішка і радісний сміх стали такими самими модними атрибутами здорового способу життя, як заняття спортом, правильне харчування та відмова від шкідливих звичок. У багатьох країнах Європи вже давно працюють центри сміху, куди люди при­ходять як до фітнес-клубу. Там навчають просто радіти життю: усміхатися сонячній і похмурій погоді, дощу, завиванню вітру, сміху малюка та погляду перехожого. І, варто зазначити, цим за­ймаються не лише професійні психотерапевти. Наприклад, у СІЛА «гуморобіку» активно про­суває актор Чарльз Маткаф (термін належить йому). Зазвичай він починає свої семінари з елементарної вправи: встати — зітхнути — роз­сміятися. За словами Меткафа, дуже важливо усвідомити абсурдність нещастя або невдачі, що вас спіткали. До того ж, він радить завжди три­мати при собі клоунський ніс та іноді вдягати його — перед дзеркалом або навіть на людях. На думку актора, така проста вправа робить людей значно щасливішими.
Коли людина сміється, вона забуває про свої  страхи та переживання. До того ж сміхотерапія допомагає знайти рішення багатьох проблемних завдань значно швидше. Сміючись, ми розуміємо, що проблеми, які раніше не давали нам спокійно спати, насправді не є такими складними, якими їх намалювала наша уява.

Для роботи з педагогами ми  використовуємо ігри, танці, мову тіла та навіть масажі. Основна ідея полягає в тому, щоб учасники заняття відпустили всі упередження та сміялися стільки, скільки мали змогу.

Розпочинати пропонуємо  із глибокого дихання. Сядьте зручніше, закрийте очі. Глибоко вдихніть через ніс. Повітря повинен заповнити живіт, верхні та нижні відділи грудей. Повільно видихніть, повністю. Випустивши все повітря. Уявляйте, як на вдиху разом з повітрям Вас заповнює позитивна енергія, а при видиху Вас залишає втома, роздратування і негатив.

Тепер переходите до самих вправ з елементами сміхотерапії.

1.Спокійне сидіння на одному місці протягом 5-7 хвилин з посмішкою на обличчі. При цьому усмішка не повинна бути натягнута, вона повинна бути щира, справжня. Для виконання вправи необхідно гарна візуалізація, позитивний настрій і уяву. Згадайте приємні моменти життя, щось хороше, що є в ній зараз. І просто щиро посміхайтеся самі собі. При правильному підході, прийом дуже дієвий і ефективний.

2.Вправа з цукром. Кубик цукру-рафінаду затисніть між передніми зубами, так, щоб рот був відкритий. Подивіться на своє відображення в дзеркалі і посміхніться

3. Просте скандування. Пересуваючись по кімнаті вперед-назад або по колу, скандуючи: «Ха-ха-ха», «Хо-хо-хо», і т.д.

4. Сміх по телефону. Кожен з учасників заняття вдає, що підносить до вуха мобільний телефон, і, встановивши контакт очима з іншим учасником, продовжує скандування.

5. Мстивий сміх. Учасники встановлюють зоровий контакт і, погрожуючи один одному пальцем, скандують: «Ха-ха-ха», «Хе-хе-хе», і т.д.

5. Різноманітні посмішки. Учасники намагаються вигадати якомога більше різних видів посмішок і продемонструвати їх (бадьора посмішка, посмішка - підтримка, іронічна посмішка, весела посмішка і т.д .)

6.Надування м’яча. З кожним видихом з вашого організму будуть виходити негативні емоції.

7.Танці з повітряною кулькою, прив’язаною до черевиків.

8.Практикування різних видів сміху (від легкої усмішки до сильного реготу).

9.Прослуховування дитячого сміху (не забувайте, що діти мають дуже заразний сміх).

10.Як змусити себе посміхатися?

 Щоб навчитися посміхатися абсолютно необов'язково щоб у вас в житті не було проблем. Навіть навпаки, насправді, люди займаються сміхотерапією, саме для того щоб навчитися сміятися, відволіктися від своїх сірих буднів. Тому якщо сміятися не хочеться, тоді, щоб не впасти у зневіру, яка як відомо одна із смертних гріхів, треба навчитися себе «змушувати» сміятися.

Щоб змусити себе сміятися:

• Подумайте про щось смішне над чим ви сміялися в минулому. Прокручивайте і згадуйте цей момент, щоб викликати посмішку.
• Почніть з трьох коротких «ха» і змусьте себе посміятися деякий час. Ви здивуєтеся як швидко «надуманий» сміх може перерости в справжній.
• Зверніть увагу на свої відчуття, коли ви смієтеся, спробуйте запам'ятати їх і при бажанні відтворювати.
• Практикуйте гучний сміх з реготом (якщо, звичайно, він нікому не завадить) ви відразу відчуєте незвичайний приплив енергії в усьому тілі.

Сміх позитивно позначається на емоційному стані, концентрації уваги та працездатності.

11.Гра«Мімічна гімнастика». Пропонується  виконати  ряд  вправ  для  мімічних  м`язів  обличчя. Наморщити  чоло, підняти  брови (подив). Розслабитися. Залишити  чоло  гладким   протягом  однієї  хвилини. Зсунути  брови, нахмуритися (серджуся). Розслабитися. Повністю  розслабити  брови, закотити  очі (а  мені  все одно – байдужість). Розширити  очі, рот  відкритий, руки  стиснуті  в  кулаки, все  тіло  напружене ( страх, жах). Розслабитися. Розслабити  повіки, чоло, щоки ( лінь, хочеться  дрімати). Розширити  ніздрі, зморщити  ніс (огида, вдихаю  неприємний  запах). Розслабитися. Стиснути  губи, примружити  очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось  я  який!).

12. Вчимося  виробляти позитивний погляд на життя.

 Одного сміху в день мало, в ідеалі необхідно виробити позитивний погляд на своє життя, для цього потрібно:

• Привчити себе прокидатися з посмішкою і дякувати за новий день.
• Висміювати складні ситуації, доводячи їх у своїй уяві до абсурду. З часом ви навчитеся отримувати задоволення навіть від них.
• Не боятися бути смішними і сміятися над собою. Всі найбільші дурниці були зроблені з розумним виразом обличчя.
• Посміхатися оточуючим. Посмішка має зворотний ефект і скоро ви будете оточені радісними обличчями.
• Не замислюватися над тим, як звучить ваш сміх, а просто  отримувати задоволення.
• Виділити щодня час для сміху і приймайте його як необхідні ліки.

Не дозволяйте собі розучитися сміятися впро­довж життя. Не соромтеся дарувати посмішку дітям  — і ви зди­вуєтеся, як зміниться ваше життя та здоров'я. Смійтеся ча

 

Вдова Наталія Петрівна

 

Використання посмішки як унікальної педагогічної стратегії в роботі сучасного педагога.

Коли я приходжу у свій навчальний заклад, то бачу, що більшість педагогів закладу соромляться  чи розучилися посміхатися, побоюються вийти із власної зони комфорту,професійно та емоційно вигорають, з насторогою ставляться до будь - яких інновацій та змін. Мені здається ,що  колеги звикли дивитися на світ обмежено, ніби через бінокль, звикли працювати по шаблону, але світ навколо змінюється, тому і вчительство має йти в ногу з цими змінами, покращувати свої професійні здібності та практики і  розширювати горизонти. А розпочинати  потрібно із  відкритим серцем і щирою посмішкою.

Пропонуємо цікаву  статтю - роздум, де автор пропонує згадати і активно використовувати у своїй професійній діяльності та повсякденному житті унікальну  педагогічну стратегію «учительська посмішка».

 

Загально відомо, що доброзичливий вираз обличчя збуджує центри позитивних емоцій, призводить до доброго настрою та позитивного мислення. Тому шкідливо ходити з похмурим обличчям навіть тоді, коли настрій у вас поганий. Посмішка проявляє життя, насичує  навколишній простір людини  позитивною енергією  та бажанням жити і творити. Тому дуже важливо , щоб у сучасному закладі освіти створювалося безпечне освітнє середовище – простір  щасливих дітей, на допомогу приходить посмішка, як унікальна педагогічна стратегія сучасного педагога. Без вчительської посмішки гасне в житті учнів світло радості пізнання,зникає любов і прагнення до розвитку. Вчитель Нової української школи без посмішки – чужа людина серед учнів, тому що  він  - це модель  бажаної поведінки для дітей, особливо початкової школи. Людина з природною приємною посмішкою і сама стає життєрадісною , позитивною, відкритою до спілкування, і оточенню покращує настрій, допомагає повірити у власні сили. Посмішка та сміх – збудники позитивних емоцій. Ніщо не коштує так дешево і не цінується  так дорого, як посмішка. Посмішка вчителя ніби промовляє до дітей: "Я рада вас бачити», «Ви мені подобаєтесь», «Ви робите мене щасливим», «Я чую, розумію тебе».

Посмішка - важливий засіб спілкування, бо вона позитивно впливає на будь - яку людину. Учні говорять про те, як емоційно спокійно і комфортно вони себе почувають, коли вчитель їм посміхається, у них ніби крила виростають, хочеться  навчатися та досягати успіхів. Посмішка спонукає дітей робити гідні вчинки та рости щасливими.  Така позитивна атмосфера на уроці сприяє появі нових ідей і думок та формує почуття психологічної захищеності у дітей. Процес пізнання в учнівства посилюється в умовах відсутності критики, оцінювання, елементу обов’язку, стресових ситуацій. Сучасний педагог є консультантом і помічником дітей та забезпечує можливість учням здійснювати власний вибір і відповідно приймати самостійні рішення. Практика показує, що бажання і шкільні успіхи дітей зростають тоді, коли вони певною мірою контролюють своє навчання, тому педагогу слід вчитися керувати своїм настроєм, стилем і тоном спілкування, інтонацією, посмішкою, поглядом, мімікою, рухами, ходою. Оскільки  іноді жест буває красномовнішим за слова, а міміка в найкоротшу мить доводить те, на що знадобилися б монологи. Відомі педагоги і психологи сучасності  наголошують на необхідності для вчителя володіти прийомами організації власної поведінки, а саме, "педагогічною технікою", яка має нагадувати вчителю про необхідність дбати не лише про сутність викладацької діяльності, а й про форму вияву своїх намірів, свого духовного потенціалу. Адже здобувач освіти сприймає  думки педагога  не тому, що знає, що у нього на душі робиться, а тому, що бачить , слухає його . Ми підтримуємо думку, що вмотивований вчитель - завжди яскрава особистість, яка має власну техніку впливу, взаємодії, спілкування, саморегуляції, має позитивний зворотній зв’язок і вірить  в успіх кожної дитини. І завдяки використанню педагогами у своїй професійній діяльності стратегії «вчительська посмішка» можливо  зняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, підтримати впевненість у своїх силах.

В своїй професійній діяльності ми неодноразово переконувалися в тому, що посмішка ефективно впливає на всі аспекти нашого життя, робить його кращим і є унікальним методом саморегуляції, відновлення та гармонійного розподілу енергетичних ресурсів в організмі людини. Посмішка – це профілактика практично всіх хвороб і унікальна технологія омолодження і оздоровлення організму, оскільки вона виробляє енергію «високої якості» - енергію любові, спокою і врівноваженості, перетворює енергію стресу на енергію життєвої сили, ліквідує негативні емоції.

Однак, всупереч вищевикладеного, цей  людський природний дарунок рідко використовують педагоги в освітньому процесі і у книгах з педагогіки ми не знайдемо слово «посмішка». Ми не підтримуємо думку тих, хто вважає,що посмішка не має жодної педагогічної цінності,  що її не назвеш ні методом, ні принципом, ні закономірністю навчання та виховання. Дуже дивно, чому слову, що позначає такий психічний стан, не знайшлося місця ні в педагогічних, ні в психологічних джерелах. Посмішка впливає на наше  життя, тому ми дуже хочемо , щоб кожен заклад освіти визнавав посмішку і насичував нею увесь свій освітній простір. Досвід роботи з учнями доводить те, що без учительської посмішки  процес навчання сприймається як   нецікавий, формальний. Педагог, позбавлений посмішки, може лише нашкодити своїм вихованцям. Тому,обравши професію вчителя намагайтеся використовувати посмішку, яка потрібна як учням, так і вам. Медики переконані в тому, що здоров'я школярів стане міцнішим  від посмішок педагогів. В усміхненому вчителі діти бачать друга, наставник, який завжди підтримає і дасть слушну пораду. Дуже важлива на уроці і посмішка самої дитини. Якщо дитина навчається з усмішкою, то вона досягає досить високого рівня розвитку здібностей, творчого потенціалу.

Поспілкувавшись з учнівством, ми прийшли до висновку про те, що діти не люблять педагогів, які не вміють і не прагнуть їм посміхатися щиро. Адже для кожної дитини посмішка педагога є підтримкою, розумінням, заспокоєнням, схваленням, допомогою, єднанням, згодою. Посмішка є знаком, через який виражають різні спектри відносин і передають міць того спектра, який на цей момент особа потребує найбільше.

Сучасна система освіти  досягає такого ступеня розвитку, що починає усвідомлюватися цінність не тільки матеріального достатку, а й психічної рівноваги, душевного комфорту спільноти вчительства. А посмішка – унікальний засіб розслаблення,який так необхідний нашим педагогам, тому що вони дуже часто живуть в стані напруження, стресу, нервового збудження  та професійного перевантаження. На жаль, нас не достатньо навчають мистецтву  зняття нервового напруження, розслаблення та гармонізації  емоційного стану. Внутрішня посмішка педагога частково компенсує цю прогалину, допомагає відновити втрачену життєву силу та енергію. Посмішка – це профілактика практично всіх хвороб, це гармонічний баланс енергій, своєрідна гармонія того, що потрібно організмові людини. Внутрішня посмішка як метод саморегуляції дозволяє нам не піддаватись агресивно та ворожо налаштованим людям, захищає від так званих «енергетичних вампірів».

 Посмішка – важливий засіб спілкування, бо вона позитивно впливає на емоційний стан людини, на її самопочуття та рівень працездатності. Мало, що може зрівнятися із щирою посмішкою за силою свого благодатного впливу на оточення. Посмішка людині дається легко, можна сказати -  за так, але коли ви постійно перебуваєте в  оточенні усміхнених людей, наскільки ж легше стає жити. Тільки дійсно любляча щира посмішка педагога здатна наповнити процес навчання особливим духовним змістом та життєвою мудрістю. Ось які відтінки вчительської посмішки несуть позитивний заряд енергії, добра, натхнення для кожної, без винятку, дитини:

Ø Посмішка підбадьорення та схвалення;

Ø Розуміння та співчуття;

Ø Заспокоєння та замилування;

Ø Єднання та співпереживання;

Ø  Сердешна дружня посмішка;

Ø Посмішка допомоги та підтримки.

Експериментально встановлено, що енергія щирої вчительської посмішки:

Ø Підвищує настрій тому, хто посміхається, і тому, кому посміхаються;

Ø Гармонізує характер людей, робить їх більш терплячими та мудрими;

Ø Гасить ворожнечу,  злість, ненависть;

Ø Зближує педагога та дитину, допомагає порозумітися;

Ø Робить життя учнів оптимістичним та натхненним.

Звісно, мудрість не в тому, щоб посмішка не сходила з обличчя педагога, а в тому, щоб серцем відчути, кому, коли і якою посмішкою посміхнутися, щоб цілющу енергію посмішки дитина прийняла і змогла насолоджуватися навчальною діяльністю, творчістю, яка приносить їй радість відкриття.

Ми можемо з упевненістю сказати, що педагогічна посмішка як духовний стан вчителя має стати найважливішим надбанням в його професійній діяльності. Учні чекають її, вони живуть нею, вона творить дива і з вами , і з ними. Підтвердженням цього є той факт, що ми вступаємо в епоху Нової школи, основною місією якої є допомогти розкрити  та розвинути здібності, таланти  та можливості кожної дитини на засадах педагогіки партнерства між учнем, вчителем та батьками. Педагог має стати для дитини успішним фахівцем та лідером, який готовий повести за собою.

Аналіз досвіду роботи в освітньому закладі свідчить, що використання посмішки як унікальної педагогічної стратегії дійсно спроможна позитивно впливати на процес навчання, на емоційне самопочуття та гармонійне вихованню підростаючого покоління. Тому створення сприятливої атмосфери, доброзичливість з боку педагога, його відмова від оцінювань і критики на адресу дитини сприятимуть вільному розвитку здібностей  кожної  дитини. Навчання має бути хвилинами радості, творчого піднесення, життєвої мудрості. Неможливо бути гуманним, не знаючи душі людини. Справжня гуманність означає передусім справедливість. Справедливість - це чуйність педагога до індивідуального духовного світу кожної дитини. Справедливим педагог може бути лише тоді, коли у нього є достатньо духовних сил, щоб подарувати посмішку кожному учню, запаливши в ньому світло радості пізнання, розвитку, творчого натхнення.

Отже, шановна спільнота відповідального вчительства, пам’ятайте, що школа без учительських посмішок перетворюється на в’язницю, де  діти в’януть без них, як в’януть квіти без цілющої вологи і сонячного проміння.

Якщо ви не звикли посміхатися, вам потрібно навчитися це робити. Посміхніться прямо зараз! Не бійтеся! Посміхніться ще раз! Це ж не боляче. Навчайтеся усміхатися та радіти щастю, яке ви приносите в життя ваших учнів, близьких, знайомих і незнайомих людей. Спробуйте посміхнутися сьогодні на уроках, перерві, після уроків і переконайтесь як діють чари вашої посмішки на дітей. Учні чекають її, вони живуть нею, вона творить дива і з вами і з ними.

Посмішка школи – вчитель!

 

 

Тренінгове заняття для педагогів з розвитку навичок подолання стресових ситуацій

Мета: зниження психоемоційного напруження у педагогів.

Завдання:

1. Дати поняття стресу і його вплив на організм людини.

2. Навчання способам управління своїм емоційним станом.

3. Навчання способам психологічної самодопомоги в ситуації стресу.

Час проведення: 1 година 15 хвилин.

Хід заняття

Вступне слово ведучого (3 хвилини)

Добрий день, шановні колеги! Наше заняття присвячене емоційному стану людини, як краще зрозуміти самих себе, краще розуміти інших, навчитися виражати свої почуття, переживання, практикувати прийоми релаксації.

Сидячи в колі, учасники по черзі називають свої імена і 1-2 позитивних якостей на першу букву імені. Наприклад, «я - Ірина, імпульсивна».

Очікування учасників (4 хвилини).

 

Розминка «Перебіжки» (3 хвилини)

Учасники сидять на стільцях, ведучий в центрі кола. Ведучий пропонує помінятися місцями тим:

1. У кого є брат, сестра.

2. Хто любить шоколад.

3. У кого є діти.

4. Хто сьогодні поснідав.

5. Хто народився в травні.

6. У кого сірі очі.

Завдання всім знайти місце в тому числі і ведучому.

 

Індивідуальна робота. Учасникам необхідно згадати ситуацію з життя пов'язану зі стресом (10 хвилин), за бажанням представити свою ситуацію

Малюнкова техніка «Мій стрес» (Колошина Т.Ю., Трусь А.А.) (10 хвилин)

Стрес-категорія абстрактна. Про неї всі говорять, але ніхто не бачив. А ефективно можна працювати тільки з тим, що чітко розумієш, бачиш, усвідомлюєш. При цьому немає такої людини, яка хоча б раз в своєму житті не відчувала стресу. Кожен з нас стикається з ним досить часто, у кожного з нас є своє розуміння того, що таке стрес. Зараз ми з вами матеріалізуємо свій стрес, надамо йому конкретну художню форму.

Зробимо це в такий спосіб: на протязі 5 хвилин кожен з вас виконає малюнок, який називається «Мій стрес». На своєму малюнку ви можете зобразити метафору, образне, художнє уявлення, своє бачення, розуміння стресу. Це також можуть бать конкретні образи.

Обговорення отриманих результатів:

1. Розкажіть, будь ласка, що ви зобразили на своєму малюнку? Який він, ваш стрес? На що він схожий?

2. Як ви до нього ставитеся: він вам подобається, симпатичний (чи не подобається, що в ньому не подобається?). Ви його боїтеся?

 

Міні-лекція «Що таке стрес? Основні ознаки стресу »(10 хвилин)

Стрес - загальне напруження організму, що виникає під впливом надзвичайного подразника. Основні ознаки стресу:

- фізичні (безсоння, болі в грудях, животі, спині, головні болі, запаморочення, хронічна втома, часті застуди);

- емоційні (надмірна агресивність, підвищена збудливість, депресія, імпульсивна поведінка, порушення пам'яті і концентрації уваги, нічні кошмари, дратівливість);

- поведінкові (постійний пошук у себе різних захворювань, втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, тупотіння ногою, постукування пальцем).

Багато що з перерахованих станів з часом посилюються і можуть привести до серйозних захворювань.

Причини виникнення стресу:

- неорганізованість, і як наслідок неправильний розподіл часу, нестача його для виконання важливих справ, поспіх;

- конфлікти з колегами;

- почуття перевантаженості роботою, перевтомлюваності;

- занадто висока відповідальність;

- тенденція агресивного ставлення з боку батьків чи учнів. Виною тому не тільки фізіологічні чинники, пов'язані з умовами праці (підвищене навантаження на зоровий, слуховий і голосовий апарати, а також психологічні та організаційні труднощі; необхідність бути весь час в формі, відсутність емоційної розрядки, велика кількість контактів протягом робочого дня).

Робота з людьми, а з дітьми особливо, забирає багато сил. Рівень самовіддачі і самоконтролю настільки високий, що психічні ресурси до наступного робочого дня практично не відновлюються. Тривожність, депресія, емоційне спустошення - ось ціна відповідальності, яку платить учитель. Психологічний дискомфорт вчителя негативно впливає на його здоров'я - фізичне, психічне, професійне. І звичайно все це відбивається на учнях. Багато хвороб педагогів (головні болі, болі в спині, в ногах, горлі) пов'язані з накопиченою напругою і виникають від стримування емоцій. Якщо емоція не відреагувана, у неї немає іншого виходу як проявити себе в одній з функцій організму. Так якщо немає виходу накопичилася напруга в тілі, вона продовжує накопичуватися до тих пір, поки не знаходить виходу в вигляді болю (голова, спина, спазми шлунка). Як бути? Як допомогти собі?

 

Мозковий штурм «Способи зняття психоемоційного напруження» (7 хв)

Ефективним засобом збереження психологічного здоров'я педагогів є використання способів саморегуляції, відновлення.

Щоб захистити себе від стресу, треба навчитися розпізнавати в собі його ознаки і симптоми, вміти управляти стресом, розслаблятися, знімати напругу. В цьому випадку, діючи правильно, можна попередити виникнення захворювань.

Способи зняття нервово-психологічного напруги:

1. Релаксація - напруга - релаксація - напруга і т.д.

2. Спортивні заняття.

3. Контрастний душ.

4. Прання білизни.

5. Миття посуду.

6. Пальчикові малювання.

7. Зім'яти газету і викинути її.

8. Порвати газету на дрібні шматочки, ще дрібніше. Потім викинути у відро для сміття.

9. Голосно заспівати улюблену пісню.

10. Покричати то голосно, то тихо.

11. Потанцювати під музику, то спокійну, то буйну.

12. Дивитися на палаючу свічку.

13. Вдихнути глибоко 10 разів.

14. Погуляти в лісі, покричати.

15. Порахувати зуби мовою з внутрішньої сторони.

Я пропоную вам сьогодні виконати деякі вправи, які допоможуть вам відпочити зараз і можуть стати в нагоді в майбутньому.

 

Вправа «Моє рішення» (15 хв)

Учасники отримують «чарівну» форму «Моє рішення», їх просять написати 3 речі, які вони роблять на протязі наступних 15 днів, щоб зробити своє життя більш щасливим, легким, і перш за все, знизити в ньому кількість стресів. Ви повинні подумати, хто може допомогти вам і яким чином. Це збільшує ймовірність того, що ви зможете реалізувати те, що ви записали.

Другий крок для того, щоб чари спрацювали: перед групою пообіцяти собі зробити це (це збільшує ймовірність того, що ви дійсно це зробите). Учасники діляться на групи по 4-5 учасників. У цих мікрогрупах кожен учасник зачитує, що він зробить протягом наступних 15 днів.

Після того, як учасники поділилися своїми планами в мікрогрупах, окремі учасники можуть озвучити їх для великої групи за бажанням.

 

Вправа «Прощай стрес» (3 хв)

Візьміть газетний лист, помніть його, вкладіть в нього все своє напруження. Закиньте подалі.

Як ви себе почуваєте?

Розлучилися ви зі своїєю напругою?

Які відчуття до і після вправи.

 

Завершальне завдання:

Вправа «Дощ в джунглях» (5 хв)

Давайте станемо в тісне коло один за одним. Уявіть, що ви опинилися в джунглях. Погода спочатку була чудова, світило сонце, було дуже жарко і задушливо. Але ось подув легкий вітер. Доторкніться до спини людини, яка стоїть попереду і робіть легкі рухи руками. Вітер посилюється (тиск на спину збільшується). Почався ураган (сильний кругові рухи). Потім пішов дрібний дощ (легкі постукування по спині партнера). А ось почалася злива (рух пальцями долоні вгору-вниз). Пішов град (сильні постукуючі рухи всіма пальцями). Знову пішла злива, застукав невеликий дощ, пронісся ураган, подув сильний вітер, потім він став слабким, і все в природі заспокоїлося. Знову виглянуло сонце.

Як ви себе почуваєте після такого масажу?

Приємно чи ні було виконувати ті чи інші дії?

Поділіться своїми відчуттями і настроєм.

 

Вправа «Свічка» (5 хв).

Учасники стоять у колі. Ведучий тримає в руках м'яку іграшку. Передає цю іграшку по колу і каже про свої враження про сьогоднішнє заняття і промовляє те, що сподобалося, що вразило, задоволений або незадоволений.